…А було тихо. Було журно,
Аж доки з нетрів городів,
Мов свіжий вихор в хату курну,
З потужним криком, грізно й бурно,
Ти в наші села зелетів.
Прийшов у стомлені оселі
З юрбою радісних пісень,
Заколихав трухляві стелі,
Переорав сухі пустелі
І засвітив веселий день.
Вітай, великий чародію!
Тобі, осінньому, хвала!
Перетворив ти в дійсність мрію
І справдив зоряну надію,
Що в серці од віків цвіла.
Вже шостий жовтень, як пройшов ти
По наших селах і містах…
Тепер тобі, чарівний Жовтне,
По віки вічні не замовкне
Хвала на радісних устах.
І кожне свіже покоління
Неперебіжних сотень літ
Оддасть тобі своє горіння.
О революціє осіння,
Тобі щоразу мій привіт!