Не питайте мене…

Не питайте мене,
Як я в світі живу:
Шура-бура гуде,
Я весельцем гребу.

Не питайте, як?
В моїм мозку гадки –
Йдуть осінні дощі,
А я сію квітки.

Не питайте, чому
Моє серце сумне –
Як в чужині умру,
То згадайте мене.

Богдан Лепкий Вірші Богдана Лепкого 12 рядків Сумні вірші Богдана Лепкого

Читати ще вірші:


Одинокий сиджу над рікою…
Одинокий сиджу над рікою,
Одинокий з думками, з журбою.

Осінній, сірий день…
Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно в світі жити! В такий осінній день була би ти для мене, Як у темниці квітці сонце ясне. Та що робить!.. Йде верем’я студене, А моє сонце в хмарах тоне, гасне.

Подорожній
Глухе, бездушне отупіння
Напало на землю. Квіти мруть,

Самотній плуг
Посеред нив стирчить самотній плуг,
Незорана земля лежить в округ.

Цить, серце, цить!..
Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця спіє, Зелене жито половіє, Вже й серп готує пильний жнець – Весні кінець… Пора і нам Збирати з поля, Що прищадила божа воля, Як не гуртом, то сам на сам – Пора і нам!

Чого ж ти, море, та розхиталося…
Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко море та уговорити, Щоб більше не гуділо, Як тяжко серце утихомирити, Що з болю не скиміло.

Біла мево, що кружляєш…
Біла мево, що кружляєш
Над водою низько-низько,

Вночі
Листками вітер котить,
І кидає в болото;

Вороне чорний
Вороне чорний! Ти з якого краю
линеш?.. "Кров! кров! кров!.."

Де єсть твій дім, твій тихий дім?..
"Де єсть твій дім, твій тихий дім?
Скажи, мій любий брате…" –