Не виллєш сліз, не виллєш сліз…

Не виллєш сліз,
Не виллєш сліз
Ніколи, ах ніколи!
Життя, як той скрипливий віз,
Волочиться поволі.
А перед ним
Туман і дим,
Тяжка, тяжка дорога…
Іде, гряде шляхом отим
Твоя душа небога.

Богдан Лепкий Вірші Богдана Лепкого 9-10 рядків Маленькі вірші Богдана Лепкого Сумні вірші Богдана Лепкого

Читати ще вірші:


Не питайте мене…
Не питайте мене, Як я в світі живу: Шура-бура гуде, Я весельцем гребу. Не питайте, як? В моїм мозку гадки – Йдуть осінні дощі, А я сію квітки. Не питайте, чому Моє серце сумне – Як в чужині умру, То згадайте мене.

Одинокий сиджу над рікою…
Одинокий сиджу над рікою,
Одинокий з думками, з журбою.

Осінній, сірий день…
Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують ген світами. В такий осінній день як добре мати друга! З ним про весну, про літо говорити. Не так нудна була б осіння туга, І не було б так скучно в світі жити! В такий осінній день була би ти для мене, Як у темниці квітці сонце ясне. Та що робить!.. Йде верем’я студене, А моє сонце в хмарах тоне, гасне.

Подорожній
Глухе, бездушне отупіння
Напало на землю. Квіти мруть,

Самотній плуг
Посеред нив стирчить самотній плуг,
Незорана земля лежить в округ.

Цить, серце, цить!..
Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця спіє, Зелене жито половіє, Вже й серп готує пильний жнець – Весні кінець… Пора і нам Збирати з поля, Що прищадила божа воля, Як не гуртом, то сам на сам – Пора і нам!

Чого ж ти, море, та розхиталося…
Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко море та уговорити, Щоб більше не гуділо, Як тяжко серце утихомирити, Що з болю не скиміло.

Біла мево, що кружляєш…
Біла мево, що кружляєш
Над водою низько-низько,

Вночі
Листками вітер котить,
І кидає в болото;

Вороне чорний
Вороне чорний! Ти з якого краю
линеш?.. "Кров! кров! кров!.."