“Вона приходила щоранку…”

Вона приходила щоранку,
І нам спочатку говорили,
Що то звичайна баба-бранка
І поспіша до породіллі.

Вона приходила щоранку,
І ми спочатку уявляли,
Що то була стара циганка,
Кричали: гей, циганко Галю!

Вона приходила щоранку,
Коли ж утретє чи вчетверте,
Ми всі чекали вже на ґанку,
Чия сьогодні буде черга.

Вірші Леоніда Кисельова 12 рядків Кисельов Леонід

Читати ще вірші:


“Завтра буде світ такий, як завше…”
Завтра буде світ такий, як завше, —
Білий, жовтий, трохи вороний.

“Заспівайте, сестро, заспівайте…”
Заспівайте, сестро, заспівайте Про своє кохання безталанне, Бо в піснях кохання нещасливе — Нащо і співать, як не журна? В хаті тепло, а на дворі зимно, За вікном засніжене обійстя, За обійстям всніжена долина, А за нею — безпритульний світ. Як ви скоро, сестро, одіснились І пішли у сніг, у біле поле, А в піснях кохання нещасливе, Нащо і співать, як не журна. Заспівайте, сестро, про кохання.

“Згадаєш їжака, що я приніс…”
Згадаєш їжака, що я приніс, І як вночі він бігав по кімнаті. А вже роки убогі і багаті, Як сніг січневий, промайнуть навкіс. Забудь ім’я, і голос, і слова, Лише згадай, що серпень був, як вершник. Заносилось на дощ. Дивак і віршник Прийшов вночі і руки цілував… А інший хтось цей аркуш відшука, І в нім, далекім, блисне, наче спалах, Моя любов до жінки, що не спала І хлібом годувала їжака.

“Земля така гаряча…”
А я тому журавлю 
Києм ноги переб’ю, переб’ю. 

“Мій щур такий любесенький…”
Мій щур такий любесенький,
Любесенький, дурнесенький,

“На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…”
Колихайтесь, тераси дерев… 
                           

“Не дайте, щоб заснула край коня…”
Ой впилася, моя матінко, від ножа, 
А заснула, моя матінко, край коня. 

“Не йму віри політикам…”
Не йму віри політикам,
Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади,

“Панове, в мене маленьке прохання…”
Панове, в мене маленьке прохання.
Тобто це велике прохання,

“Рано ще, рано…”
Рано ще, рано. Ще і мати не вставали І до мене не гукали: Вставай,сину! Ще і батько не вставали І до мене не гукали: Ходім, хлопче! Рано ще, рано. Ще Марія не вставала І до мене не гукала: Вставай, Йванку! Старшина ще не вставав І до мене не гукав: Кроком руш! Рано ще, рано. Ще і донька не вставала І до мене не гукала: Вставай, тату! Ще й онук мій не вставав І до мене не гукав: Ходім, діду! Рано ще, ой, рано.