“В камені, в дереві, на папері…”

В камені, в дереві, на папері,
У бронзі, в мармурі, в небутті…
А вже на крицевій небесній сфері
Літавці карбують його путі.
На ритинах,
на порцеляні,
На прапорах,
на рушниках…
І не приспати його кохання,
Не вколисати на рушниках.
Треба Вкраїни. Надій і суму,
Селянських хат і курних шляхів.
Треба землі, де завжди пульсує
Шевченкове серце, Шевченків гнів.