Зимовий етюд з горобиною

Відбунтували, відлюбили,
Все розгубили на бігу.
Останні грона горобини
Горять на білому снігу.

Так первозданне, так світанно
Зачарувала слід зима.
— Озвись! — кричу тобі.— Кохана!
Озвись!! —
А голосу — нема.

Вірші Бориса Мозолевського про зиму Маленькі вірші Мозолевського Бориса Мозолевський Борис

Читати ще вірші:


Його прихід
Тихо як — ні шелесту, ні сплеску!
Світло як — в душі і навкруги!

Коні і місяць (балада)
Сиві коні на оболоні
Ходять присмерком попід яблунями.

Криворізьке небо
Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу,
Як гірко віддзеркаляться в мені

Ліричний жарт
Як чернець без покути,
Я не можу без Вас.

Літо в житах
Де степами п’яна рать ходила, Де рікою кров лилась колись, Кіммерійські стріли і вудила У червоній глині запеклись. І, неначе стомлені тамтами, Низько розстилаючи баси, Сумовито стогнуть над житами Грізні кіммерійські голоси. Квітне шовком неба синя пілка. Виднокруг бринить, як тятива. Може, то в траві й не перепілка, А душа закохана співа? Не злякай той голос ненароком, У зеніті погляд зупини: Може, то чиєсь гаряче око Стежить за тобою з вишини.

Міраж
Хлюпоче море лагідно і щиро.
Між небом і землею я один.

Маленький париж
Прийду колись, життям шаленим зморений,
В твій тихий дім між містом і селом,

Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами,
За полинами, сизими від мли,

Ніч на Івана Купала (феєрія)
Феєрія
Неначе йду, а ти за мною вслід —

Ніч у саду
Ми в курені прокинулись вночі. Далекий вогник блимав на оборі. Кричали десь над Ніжином сичі, І небо в сад обтрушувало зорі. Я раптом зрозумів: ця ніч мине І я вже сам піду в ще довші ночі. Твоя рука тоді знайшла мене, І губи обпекли вуста і очі. Ми вийшли в сад. Під місяцем вночі Горіли сизо далі нахололі. Кричали десь над Ніжином сичі, І спав мороз під яблунями долі.