Зима

Зима навкруг… Давно вже час
Весні веселій розцвітати,
А все мороз ще давить нас
І не пуска з сумної хати.

Зима навкруг… І де давно
Вже пахнути повинні квіти,
Там сніг лежить, як полотно,
І сонце ще й не дума гріти.

Зима навкруг… Якби не знав,
Що мусить же весна ще бути, —
Давно б знесилений упав,
Не перемігши горя й скрути.

Борис Грінченко Вірші Бориса Грінченко 12 рядків Вірші Бориса Грінченко про зиму

Читати ще вірші:


Кури та ластівка
«Біга, як курка з яйцем»
«Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак!

Лежали скрізь замети сніговії…
Лежали скрізь замети сніговії, Давили все, загинуло життя, І не було, здавалося, надії На кращих днів квітущих вороття. Тоді весна крилом своїм махнула,— І полилось і світло, і тепло, І знов життя земля в собі почула, І все навкруг засяло й зацвіло. І степ старий,— і гордий, і багатий,— Убрався скрізь в ясно-зелені шати,— На їх з квіток процвітані лиштви. Ожив, дихнув, і запашне дихання Послав лісам, горам на привітання, І світ почув: воскресни і живи!

Матері
Ти наді мною в темні ночі
Ніколи не стуляла очі,

На добраніч!
Добра ніч натомленим усім!
Тихим сном спочинуть хай таким,

На чужині
Пливуть по небу хмароньки
В далекії краї,

Не сумуйте
Низько, низько похилилась
Наша рідна хата:

Нудьга
Холодно, сумно; під хмарами сірими
Небо сховалось усе;

Переляканий
Певна річ, що я люблю
Просто до загину

Подивись!
Подивись: весна устала,
Сипле пишними квітками:

Присвячую М.Г.
Кохана єдина! Ми вкупі з тобою
Робили над ділом святим,