Вишеньки

Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,

Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлоп’яточко
Під деревцем скачуть,

Простягають рученята
Та мало не плачуть:

Раді б вишню з’їсти,
Та високо лізти,

Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!

«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,

Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»

«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі, –

Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

Вірші Лесі Українки 20 рядків Вірші Лесі Українки про природу Леся Українка

Читати ще вірші:


Ворогам (Уривок)
…Вже очі ті, що так було привикли
Спускати погляд, тихі сльози лити,

В’язень
Сидить в темниці в’язень самотний
І скрізь блукає поглядом, смутний:

Грішниця
Колись давно в далекій стороні
Була війна страшна і незвичайна:

Граф фон Ейнзідель
Чого в пишнім замку ні в однім вікні
Всю ніч аж до ранку не гаснуть огні?

Давня весна
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,

Давня казка
Може б, хто послухав казки?
Ось послухайте, панове!

Дим
«Для нас у ріднім краю навіть дим
Солодкий та коханий…» Так колись

До мого фортепіано (Елегія)
Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!

До музи
Прилинь до мене, чарівнице мила,
І запалай зорею надо мною,

До натури
Натуро-матінко! я на твоєму лоні Дитячі радощі і горе виливала, І матір’ю тебе я щиро звала, З подякою складаючи долоні.
Ти іскру божую збудила в моїх грудях; Надія, – їй же першу пісню я співала, – Мені провідною зорею стала, І з нею буду я добра шукати в людях.