Вона співа…

Вона співа — і серця поривання
У згуки ті вона перелива,
Горять огнем безмірного кохання
Її пісень пекучії слова.

Вона співа — і очі молодії
Ясніш од зор засяли із-під вій…
О, скільки в їх незломної надії,
О, скільки в їх на щастя любих мрій!

Нехай співа, нехай ті співи ллються,
Хай очі ті і сяють, і сміються,
І хай огонь кохання в їх горить!

Нехай співа! Удруге вже такая
Не зацвіте весна їй золотая,
Яка цвіте в душі її в цю мить!

Борис Грінченко Вірші Бориса Грінченко 14-16 рядків Вірші Бориса Грінченко про любов

Читати ще вірші:


Вона! Вона! Я бачу — між кущами…
Вона! Вона! Я бачу — між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна — тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна — злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто на світі Не бачить, як я щастя повну п’ю! Нехай ніхто — ні зорі, ані люди — Не відає, як пригорнув на груди До себе я коханую мою!

До народу українського
Народе мій! Зблукавшись у темноті,
Не бачачи, на знаючи шляхів,

До праці
Праця єдина з недолі нас вирве:
Hумо до працi, брати!

Доки?
Минає час, минають люди;
Ми всі ждемо того, що буде,

Землякам
ЗЕМЛЯКАМ, 
що збираються раз на рік на Шевченкові роковини

Зима
Зима навкруг… Давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. Зима навкруг… І де давно Вже пахнути повинні квіти, Там сніг лежить, як полотно, І сонце ще й не дума гріти. Зима навкруг… Якби не знав, Що мусить же весна ще бути, — Давно б знесилений упав, Не перемігши горя й скрути.

Кури та ластівка
«Біга, як курка з яйцем»
«Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак!

Лежали скрізь замети сніговії…
Лежали скрізь замети сніговії, Давили все, загинуло життя, І не було, здавалося, надії На кращих днів квітущих вороття. Тоді весна крилом своїм махнула,— І полилось і світло, і тепло, І знов життя земля в собі почула, І все навкруг засяло й зацвіло. І степ старий,— і гордий, і багатий,— Убрався скрізь в ясно-зелені шати,— На їх з квіток процвітані лиштви. Ожив, дихнув, і запашне дихання Послав лісам, горам на привітання, І світ почув: воскресни і живи!

Матері
Ти наді мною в темні ночі
Ніколи не стуляла очі,

На добраніч!
Добра ніч натомленим усім!
Тихим сном спочинуть хай таким,