Вісім очей

Вісім очей,
я маю
вісім
очей –
одні очі,
щоб бачити
мою шкіру,
що жде повороту
твоєї
із пасовиськ
туману,
другі очі,
щоб бачити
мої пальці,
що шукають
своєї батьківщини
в твоїх устах,
треті очі,
щоб бачити
мій віддих,
що жде
своїх контурів
на теплих рогах
твоєї шиї,
і п’ять очей,
щоб бачити
твоє обличчя,
що заслоняє
чотири
сторони
світу!

…І всі
вісім очей,
щоб ними
плакати,
коли від мене
відходиш!

Тарнавський Юрій

Читати ще вірші:


Дехто не хоче вмерти
Дехто не хоче вмерти, як хотів мати іграшку дитиною, не може їсти від бажання, дістає гарячку серед ночі, треба для нього лікаря, щоб дав йому заспокоєння. Смерть відбувається спокійно, так, як стіл стоїть посеред кімнати, життя це не ріка, зникнення краплі не залишить сліду в ньому.

Жінка іде в сад
Жінка іде в сад,
Бере з собою руки,

Немає Бога
Немає Бога, як
немає причини плакати

Птах не сидить на гілці
Не прилетів птах
до гілки, видно

Птах сидить на гілці
Сидить птах на
гілці, на дереві,

Росія
Країно, що страждаєш на комплекс материнства
і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови,

Сад має обличчя упиря
Сад має обличчя
упиря, хоч починає

Старість Казанови
Кожного погідного ранку Казанова,
одягнений в рожеві жіночі панчохи,

Старий король
На троні
зі своїх костей,

Україна
Не степами і не горами
простяглася твоя географія —