І
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Не заздри рокам, вони, як ми, проходять
мимо, щоб ніколи не вернутись
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.