“Половина саду квітне…”

Половина саду квітне,
Половина в’яне.
Серед яблунь стану квітнем,
Огорни, тумане.

Може, вийде опівночі,
Де колись ходила, —
Чорні брови, карі очі, —
Не забута, мила.

Може, стане, ніжно гляне:
— Я твоя, єдина. —
Половина саду в’яне,
Квітне половина.

Вірші Луків Миколи 12 рядків Вірші Луків Миколи про любов Луків Микола

Читати ще вірші:


“Портрет жіночий на стіні…”
Портрет жіночий на стіні,
У грубі жевріють вуглинки,

“Приїжджайте частіше додому…”
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.

“Приходь до мене. Я сьогодні сам…”
Приходь до мене. Я сьогодні сам.
Приходь до мене, опівнічна зірко.

Балада про покликання
Капітанові сорок років,
Розумієте — сорок років.

Весняні дощі
Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах — ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють. Але ж — лишенько! Хто там в плащі? Мовчазний та блідий. У задумі. Серед ночі. У теплім дощі. В мерехткому, ласкавому шумі. Перетнув головну магістраль, В парк зайшов, але й там не спинився. Розгорнувши туман, як вуаль, На подвір’ї нараз опинився. Проти нього — балкон. А на нім… Недосяжно високо, як мрія, В голубім, голубім, голубім — Чи то сон, а чи справді — Марія?? Він гукати. А дощ не дає. Він — до неї. А дощ заступає. Голубими нитками снує, Голубими сльозами ридає. Ой Маріє! Ой вийди, поглянь: Від любові і ніжності п’яний, Хто це там, оповитий в туман, Заховався за сиві каштани? І Марія іде на балкон, І стоїть, і мовчить, і чекає… "Падку мій! Смутку мій! Знову — сон. Тільки — сон. І нікого немає, немає…" Лиш дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють.

Запросини
Серед саду біла хата, Білий цвіте, будь за свата. Плинь за тихою водою, Повертайся з молодою. Хай вона у сад загляне, Бо за нею серце в’яне. Покажи їй трави й квіти, Розкажи, як вітер віти Ніжно й лагідно гойдає І від щастя завмирає. Натякни, що наречена Вона перша буде в мене. Промовчи, як ляже тиша, Що була до неї інша. Що велось їй в гостях круто, Що росте над нею рута.

Матері
За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю і що буду мати…

На дачі
Мені з тобою добре як ніколи.
За вікнами осінній дощ шумить.

“Ідуть і йдуть у Києві дощі…”
Ідуть і йдуть у Києві дощі.
Намокли парасольки і плащі.

“Весна. Квітують вишні у саду…”
Весна. Квітують вишні у саду.
Прийшла пора свята, благословенна.