“Обніми мене руками…”

Обніми мене руками,
Пригорни мене крильми,
Вкрий цілунками-листками,
У свій сон мене візьми.

Спи спокійно до світання,
Не тривожся, не будись,
Щоб тривало в сні кохання,
Мов на явині колись.

І вчини, щоб з того мління,
Замлівання, сновиття,
Маревіння, сновидіння,
Не вернувсь я до життя.

Вірші Павличко 12 рядків Вірші Павличко про любов Дмитро Павличко

Читати ще вірші:


“Ось я танцюю. Я танцюю…”
Ось я танцюю. Я танцюю.
Тебе я біля себе чую,

“Пахне хлібом трава…”
Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, Що дала мені сонце й крила.

“Перегорів я й перетлів…”
Перегорів я й перетлів,
Як ті книжки Кумрана*,

“Повітря нічне до рання…”
Повітря нічне до рання З неба текло й ряхтіло. Радощами кохання Світилося твоє тіло. Місяць, як повноголосся Твоєї душі золотої, Сяяв, а чорне волосся Цвіло ароматами хвої. Не розуміючи знаків Зір на небеснім узвишші, Я ревно від щастя плакав У кіс твоїх темній тиші.

“Посеред ночі дощ пішов…”
Посеред ночі дощ пішов, Зашелестів, як збіжжя, в полі. Ми вийшли під його покров З-під явора чи з-під тополі. Він увільнив нас від одеж – Зняв, як різьбяр, із плоті глину. Те, що при сонці не знайдеш, Знайшов наосліп за хвилину. Він лоскотав, мов колоски, Стелився, обвивав рамена. Вмивала душ сяйні листки Його теплінь благословенна. Тулились груди до груді, Вода збиралася між ними. Шугали риби в тій воді Із плавниками вогняними. Носився блискавки лилик Над нами, наче іскор жменя. І вперше твій дівочий лик Світив од щастя і натхнення.

“При стрічі мене поклич…”
При стрічі мене поклич,
Посміхнися бодай.

“Радуйся, дівчино, разом зі мною…”
Радуйся, дівчино, разом зі мною
Сонцем і ясною голубизною,

“Розплелись, розсипались, розпалились…”
Розплелись, розсипались, розпалились,
Наче коси, вересневі дні.

“Скинь одежу свою…”
Скинь одежу свою,
Увійди

“Сонце намальоване циноброю…”
Сонце намальоване циноброю,
На вітрилах вечора пливло.