Крізь бурштинове мливо
ароматних обріїв
сяють і зорь прожектори й ліхтарики атомів
мерехтять з лоскотливих порожнеч
навіки липневого медвяного неба
світло якого речовиною прозоро згусло
і ось повільною цівкою з губ тремтливих
цебенять слова невідомі
і спалахами розмальовані
зорельоти різнокольорові
вже плавно линуть на галявину
Я сплю обіруч вчепившися в галактику.