В полі ми окопи вже позагортали,
Що ви їх узимку тут колись довбали.
Чоловіче діло я робити вмію,
На твоїх окопах пшеницю посію.
Як поштар проходить, не зайде
в обійстя,
Вже давно не чути від милого вісті.
Десь війна далеко, десь поза Карпати,
І міста чужії трудно вимовляти.
Я для тебе ласки вірно зберігаю
Та подушку білу слізьми вимиваю.
Повертайся, любий, повертайсь до
хати,
Підемо укупі ми пшеницю жати.
Хай не перестоє, хай не переспіє,
Хай достиглий колос вітром не розвіє.