Анна

Нині не так схне, як учора.
А сіна — з краю у край.
Сонця нема. Громадільниня хвора.
Анно!
Боже помагай!
Веріт, ліжників повна комора.
Більш очей не зривай.
Витряси ті, що зіткала вчора.
Анно!
Боже помагай!
Ходить горою з граблями й косою,
А ночами тче і тче…
І тихо співає: на камені стОю…
Анно,
постій іще.