Різдво

Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.

Антонич Богдан-Ігор Вірші Антонича 8 рядків Вірші Антонича про Різдво Маленькі вірші Антонича

Читати ще вірші:


Ранній вітер
Крилатий вітер, дужий вітер,
що зорі, листя й ластівки несе,

Ранок
Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла,
покотилось бляхою дахів.

Ранок юнаків
Вилітають — лиш стопи дзвенять,
аж майдан задрижав, розспівався.

Розмова з листком
Діткнулась ставу осені рука,
Паде на хвилі журавлине: кру,

Романтизм
Над морем в хмарах марить чорна галич,
ліричний місяць потопає в тінь.

Ротації
Біжать алеї звуків, саджених у гами.
Мов на акорд, упав поверх на поверх.

Рубач
ч. 2
О чорний пугачу, не кряч,

Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно.
З долоні вітру, що прощався з нами, грудка

Сірий гімн
Стовпи із попелу угору!
Міста в дротах — під вітром ліри.

Сад
Біологічний вірш у двох відмінах Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі, вривається розмова, ледве розпочата, спалахують думки й ховаються мерщій, і погляд, мов метелик, ясний і крилатий. Кімната нам заміниться в квітчастий сад, і сплетемось, обнявшись кучерявим листям. Вросту, мов корінь, в тебе, й спалахне роса на наших ясних снах, омаєних сріблисто. Нас двоє — два кошлаті й сплетені кущі, і усміх наш — метелик ніжний і крилатий. Проколені думки, мов бджоли на дощі, тріпочуться, на гостре терня міцно вп’яті. Пісні, мов ягоди, омаюють щодня той сад, де ми ростем, обнявшись тісно листям. Углиб, аж до коріння все отут сповня рослинний бог кохання, первісний і чистий.