Вій, вітре, горою
Над сею тюрмою,
Заплач надо мною,
Як рідний, як брат!
Розвій ті надії
Злудні, хоч яркії,
Що серце, мов змії,
Гризуть і палять!
Зморозь кров кипучу!
Невсипну, пекучу
Втиши думок бучу,
Що в мізку бурлить,
Щоб дні нам за днями
Безслідно минали,
Мов шум понад скали
Безслідно шумить.
Портал української поезії