Ліс

Навчися лісової мови
із книги лисів та сарнят!
Виходить місяць до діброви
писать елегії на пнях.

Струмки полощуть срібло тиші,
в росі купається трава.
Хай найпростіші з всіх слова
у книзі лісу ніч напише!

Антонич Богдан-Ігор Вірші Антонича 8 рядків Вірші Антонича про природу Маленькі вірші Антонича

Читати ще вірші:


Літній вечір
Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. Тремке натхнення віддзвеніло, застигло в мудрій вірша брилі. Твоє чи не твоє це діло, ти сам збагнути вже не в силі. Крізь гамір дня незмінне "завжди". Заснеш, заснеш без зір, поете, життя на звуки розмінявши, мов золото в дрібні монети.

Лещетарі
На кичери, гори, ліси,
мілкого срібла басейни —

Лист
На клаптику паперу
рука напише слово

Лунатизм
Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято,
перестань, перестань, о молюсь, перестань!

Любов
У правилі математичнім світа за дужки викинена невідома, незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома дарма шукати слів її німих. Коли здається: пустку переміг, приходить тиха, наче ніч, утома. Усміхнені, штудерні тріолети, мов лід холодні, кажуть нам даремно, вмовляють, що любов — це річ неземна. О, де ти є, незнана, о, де є ти? Чи кинув хто на тебе анафему? А може, винайшли тебе поети, щоб до згучних сонетів мати тему.

Людина

Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна,

Мій давній голос
Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.

Мій цех
В мойому цеху теслів і митців
п’янливі таємниці, зваби і омани.

Міста й музи
Дубове листя, терези купців, цигани,
щоденний гамір і щоночі вічні зорі.

Міф
Неначе в книгах праарійських
підкова, човен і стріла.