Вересень

Де ходили ми степом тим,
Вже не б’ють крильми стрепети.
Не сміється ніч зорями —
Там тепер все зорано.

Пригадай колись, любая,
Скільки там було люблено!..
Воду п’є з Дніпра вересень.
Сам-один пливе селезень.

Вірші Бориса Мозолевського про осінь Вірші Мозолевського Бориса 8 рядків Маленькі вірші Мозолевського Бориса Мозолевський Борис

Читати ще вірші:


Втеча
Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус,
У шахти, у могили, в урожаї.

Гойдалка
А день стояв у просині,
Осінніх повен чар.

До читача
Ця історія туманна.
В ній то зустріч, то розлука.

Добринін
В кущі розбігаються дині,
Січеться ячмінь на крупу —

Дорога
Веселинове спало,
Миколаївка теж.

Дорогою стріли
Шалений лет — і потяг проминув Кривого Рога димарі червоні. Вони услід рвонулись, наче коні, І стали. Й попливли у далину. І знову лет — крізь відстані, крізь ніч, Крізь кіммерійство, скіфство, половецтво, І потяг мчить, немов стріла ловецька, І цілий всесвіт падає навстріч. Куди цей лет? — мовчить німа пітьма. Якби ж під неї зазирнуть могли ми!.. У вічність обсипаються могили — Ні відгуку, ні просвітку нема. Дорогою стріли віки пройшли — Всі формули, всі знаки постирали. Дорогою стріли, де йшли воли, Загвинчуємось в космос по спіралі.

Елегія
Над косою Обиточною ні хмарки.
Серпень в’яже біле сонце у снопи.

Живі мерці
I
Вже вам нічого не болить,

Життя
Пливли вони між лататтям
Воду жменями черпала.

З Арсенія Тарковського
От і літо пройшло,
Відгуло, відпалало.