Веснянка

(Сестрі Олесі)

Як яснеє сонце

Закине свій промінь ясний
До тебе в віконце, –

Озвись на привіт весняний.
Олесю, серденько,

Співай веселенько!

Весняного ранку

Співай, моя люба, веснянку!

Як бідну первістку,

Дочасну, морози поб’ють.
І кущик любистку

Холоднії роси поллють, –
Не плач, моя роже,

Весна переможе!

Весняного ранку

Співай, моя люба, веснянку!

Як дрібнії дощі

Заслонять нам світ навесні,
Як нам молодощі

Пов’ються у хмари сумні, –
Не тратьмо надії

В літа молодії!

Весняного ранку

Співаймо, сестрице, веснянку!

Ховаю я сльози,

Співаю пісні голосні,
Хоч люті морози

Прибили мене навесні.
Ти ж, сестро, гуляєш,

Ти лиха не знаєш, –

Весняного ранку

Співай, моя люба, веснянку!

На літо зелене

Поїду я геть в чужий край,
Згадай же про мене,

Як підеш по квіти у гай.
Спогадуй, Олесю,

Сестру свою Лесю!

Весняного ранку

Даю тобі сюю веснянку!

Леся Українка

Читати ще вірші:


Вечірня година
(Коханій мамі)
Уже скотилось із неба сонце,

Вишеньки
Поблискують черешеньки В листі зелененькім, Черешеньки ваблять очі Діточкам маленьким. Дівчаточко й хлоп’яточко Під деревцем скачуть, Простягають рученята Та мало не плачуть: Раді б вишню з’їсти, Та високо лізти, Ой раді б зірвати, Та годі дістати! «Ой вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі!» «Ой того ми так високо Виросли на гіллі, – Якби зросли низесенько, Чи то ж би доспіли?»

Ворогам (Уривок)
…Вже очі ті, що так було привикли
Спускати погляд, тихі сльози лити,

В’язень
Сидить в темниці в’язень самотний
І скрізь блукає поглядом, смутний:

Грішниця
Колись давно в далекій стороні
Була війна страшна і незвичайна:

Граф фон Ейнзідель
Чого в пишнім замку ні в однім вікні
Всю ніч аж до ранку не гаснуть огні?

Давня весна
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,

Давня казка
Може б, хто послухав казки?
Ось послухайте, панове!

Дим
«Для нас у ріднім краю навіть дим
Солодкий та коханий…» Так колись

До мого фортепіано (Елегія)
Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!