Гей, мандрують пластуни…

Мандрівна пісня

Гей, мандрують пластуни
Через гори-долини –

Гей, доріженька закурилася…

Перед ними рідний край
Розгорнувся, як Дунай –

Гей, доріженька закурилася…

Хоруговки лопотять,
А підківки цокотять –

Гей, доріженька закурилася…

Купчинський Роман

Читати ще вірші:


Зажурились галичанки через тую зміну…
Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Ой не будуть більш військові з нами приставати. І не будуть нас військові за станові мати. І не поцілують в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, І не поцілують в уста малинові Карі оченята, чорні брови. А як ви вже з України вернетеся знову, І як вперше знов підете з нами на розмову, Тоді вже цілуйте в уста малинові, Карі оченята, чорненькії брові, Тоді вже цілуйте в уста малинові, Карі оченята, чорні брови.

Заквітчали дівчатоньки…
Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще й пісочком висипали стежечку довкола, Замість мали простелити рушник до престолу. Похилились дві тополі наліво й направо, А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу.

Зашуміли верби при потоці…
Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року Зашуміли верби при потоці, Гей, гей, долинами. Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, з пластунами! Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, та у гори, Несіть ваші ковані топорці Гей, гей, межи орли. Та, щоб наша рідная держава Гей, гей, гомоніла, Та, щоб наша пластовая слава Гей, гей, не змарніла.

Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій…
Стрілецька пісня Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій По згарищах руїни, За рідний край, за нарід свій, За волю України! Ми йдемо в бій, земля дуднить, Вадіють гори, степи, Бо нас у бій благословить Могутній дух Мазепи!

Накрила нічка, та й тихесенька…
Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. а місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей. "Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни". А там у Львові музики грають, Танець жваво йде. Дівочі очі як зорі, сяють, Любка всіх вперед веде. І усміхається чарівно, І клонить голову на грудь. А сотник просить, сотник молить: "Кохана, не забудь". Сіріє ранок, світла гаснуть, Тяжіє сонна голова. А сотник шепче ще до вушка Прощальнії слова. "Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни". Ударив гранат, як грім гримучий, Землю розгорнув. Збудив окопи і ліс дрімучий, І ставок, що вже заснув. Там при окопах на долині Лежить поручник молодий. Йому потічком випливає Червона кров з грудей. І знову стихло все довкола, Ставок заснув, здрімнувся ліс. А тільки вітер по соснині Зітхання тихо ніс. "Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни".

Не сміє бути в нас страху…
Не сміє бути в нас страху і жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. Не страшать нас ні в цісарів Високії пороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. А до дівочих ніжних серць Ми знаєм всі дороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. Не святкуватиме ніхто над нами перемоги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько.

Ой зацвіла черемха, зацвіла…
Ой зацвіла черемха, зацвіла Ярим цвітом. Там прощався та й стрілець січовий З білим світом. Там прощався та й стрілець січовий З квітоньками, Що немає кому прокопати Йому ями. Нема кому труни тисової Оповити. Буде тіло чорне гайвороння Розносити. А черемха тую скаргу тиху Зрозуміла, Чисту душу стрільця січового Пожаліла. Спи спокійно, стрільчику січовий, Спи, мій сину. Бо я тебе чесно поховаю, Як дитину. Рано-вранці прийшли за ним друзі Обрядити. А за нічку стрільця січового Вкрили квіти.

Чи знаєш ти найкращу в світі пісню… (Лісова пісня)
Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю тишу благовісну, Як ліс мовчить і молиться до зір? Чи знаєш ти прекрасну ту картину, Як місяць-князь зійде на дерева, Як срібний шовк обгорне всю долину І заблищить блилянтами трава? Чи знаєш ти ті пахощі весняні, Як перший лист на вітрі затремтить, Як зацвітуть фіялки на поляні І сок беріз від сонця закипить? Той шум лісів, ті пахощі весною, І місяць-князь, і соняшне тепло Ходитимуть до віку за тобою, Куди б тебе життя не занесло.

Боже Великий, Творче всесвіту…
Стрілецька і пластова молитва Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших благань. Люд у кайданах, край у руїні, Навіть молитись ворог не дасть… Боже Великий, дай Україні Силу і славу, волю і власть.