Коли розчиняється ніч у прозорій росі
міжзоряне я викликаю для тебе таксі
Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазний
водій нас чекає
і ховає за склом вигляд свій неземний
Прошепочу щоб не чув він “любов не зникай
у дня нескінченності не заблукай
І відпрацювавши на сьомому небі ізнов
спустися по східцях благань позивних молитов”
Та грюкають двері гойдається знак вказівний
і всесвіт у серці вібрує на швидкості надсвітловій
Таксі мчить у виміри інші тунелями “чорних дірок”
у млі сколотивши колесами кіптяву згаслих зірок
А вогники жовті ряхтять і показують “зайнято” для
смутних перехожих на вулицях міста Земля
Але тільки натовпи ніч розпорошить вві сні
міжзоряне я зустрічаю на трасі таксі.