“панно…”

панно
з очима
більшими
за айстри

вже й наче
осінь
осінній настрій
вже я
лагідний
мов щойно
з ікони

кучері з позолітки
елегійно
дзвонять

щоденно
ходжу
з козубом
на прощу

у лісовика
що з ратицями
грибів
випрошую

та думаю
як квітку
з городця
вашого
вкрасти

панно
з очима
більшими
за айстри

Вірші Калинець Ігоря про любов Калинець Ігор

Читати ще вірші:


“Я радо йду у твій полон…”
Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, ростуть над нами дивні трави. І пахеш ти, як синій степ, омитий свіжими вітрами… А потім понесеш в очах, в зіницях радість невгасиму, що в травах травень нас звінчав, що дав нам сподівання сина.

Музика
Раптом та ніч, уповання довгого трунок, задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, в білім футлярі скрипка, яка не спить. Спраглі ми вперше музики одкровення, лише зачувши їдкий солов’я камертон. Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах, а в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон. Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям, у пісні пристрасті шал і чистості жаль. Раптом ця ніч, це одкровення червоне, коли приходить кохання великий скрипаль.

Палка ніч
Танець жаги витинала троїста всоте, в духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, і пазух шукали парубки негречно. Екстазу люльку розкурював бог кохання, обпікав цнотливим хтивістю білі крильця. У ту ніч ласки спраглі жінки прохали, паленіли дівчатам від сорому лиця. У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт, лопотіли спідниці по перелазах. Заздрісний місяць зеленим дьогтем всі ворота у ту ніч обмазав.

Три казки
Дві казки про тебе недавно я вигадав:
казку про ніч і казку про перстень.

“вміння пасти левів…”
вміння пасти левів досягається наївністю вона звичайно не ти вона має тіло і тінь вона не виходила поза обрій як і поза себе занадто тутейша але не знайти певнішу криївку над її тіло

“довший час…”
довший час
я не показувався їй на вічі

“коли вона спала…”
коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала звикла до несподіванок як до сходу сонця вірила в чари крила вже на другий день грала вона так солодко що тремтіла моя душа як дека скрипки